НАДАРЕМНО

НАДАРЕМНО, розм. Присл. до надаремний. Поїзда треба було довго ждати і гаяти надаремно час (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 110); [Чирва:] Товариш із города не дурно говорив вам про диктатуру. Так що громадянин Малоштан надаремно протестує (Іван Микитенко, I, 1957, 64); Тут він, рибалка з-над Бугу, мабуть, закінчить свій шлях. Нема чого тішити себе надаремно, він не дитина (Олесь Гончар, III, 1959, 152);
//  у знач. присудк. сл. Марно, безрезультатно. Як тільки зачую чиюсь ходу, зараз колотиться серце. Але се надаремно: чай пили без панни Анелі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 261); Забили знадвору вікно. Але все це тепер надаремно. Засвітало, а в хаті у них все одно, Як в могилі тій, зимно і темно (Леонід Первомайський, II, 1958, 243).