НАЦІЛЕНИЙ

НАЦІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до націлити. Зенітники стояли на мосту біля своїх націлених у небо гармат (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 155); Націлений Гавриченком на прорив загін єдиним духом покрив віддаль на зближення (Яків Качура, Вибр., 1953, 316); Він волів би не потрапляти в місто Дорнау, але туди вели його власні, далеко націлені плани (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 21);
//  націлено, безос. присудк. сл. — Не будемо вдаватись в побутові подробиці фактів, бо самі факти виглядають так чи інакше залежно від того, куди їх націлено (Олександр Довженко, I, 1958, 82).