НАЧИ́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до начитати.
2. у знач. прикм. Який прочитав багато книжок і набув всебічних знань. Платон Петрович був освічений і начитаний, як і його батько (Нечуй-Левицький, I, 1956, 619); Якось після роботи за склянкою пива поділився Завадка своїми невеселими думками з одним пайовиком, молодим, але на той час дуже начитаним парубком (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 117).