НАЧИСТОТУ́, присл., розм. Те саме, що начисто 3. [Зінченко:] Ну, розказуй все начистоту (Олександр Корнійчук, II, 1955, 181); — Я люблю чесно, начистоту, а він крутить, як циган сонцем, якийсь комерсант, все щось комбінує (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 306).
НАЧИСТОТУ
Тлумачення слова