НАЧИЩЕНИЙ

НАЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до начистити. Робота проходила весело й дружно. Начищені об землю та каміння лопати виблискували проти сонця (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 133); Начищена до блиску паркетна підлога викликала в школярів нестримні веселощі (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 21); Ранком рушив [Василь] на завод у начищених, як дзеркало, черевиках (Юрій Яновський, II, 1954, 98);  * У порівняннях. На самому чільному місці — дядько Андрій. Здоровий, обличчя червоне, ніби начищене (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 40);
//  начищено, безос. присудк. сл. Хлопці.. потягли носом повітря, наче хотіли перевірити, чи справді черевички нові, чи то їх начищено так ваксою? (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 13).