НАЧИЩА́ТИ, аю, аєш, недок., НАЧИ́СТИТИ, чищу, чистиш, док., перех.
1. Чистячи, готувати в якій-небудь кількості. На власноручно сконструйованій машині Пантелій Іванович начищає кілька склянок насіння (Вечірній Київ, 27.IV 1957, 3); — Візьми ж, моє серце, начисть картоплі на борщ та накриши буряків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 283); Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 62).
2. розм. Добре, старанно чистити що-небудь. Після бою, після січі начищає [боєць] ордени (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 102); Трактористи, щоб не сидіти без діла, в який уже раз оглядали свої машини, начищали їх. Колгоспниці жартували: — Наскрізь не попротирайте! (Колгоспник України, 2, 1961, 13); Щоранку схопиться [Сергій Сергійович], охайно одягнеться, начистить до блиску черевики (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 17).