НАЧИНИТИ 1 див. начиняти.
НАЧИНИТИ 2, чиню, чиниш, док., перех., заст.
1. Наробити, натворити чого-небудь (перев. недоброго). Наварив пива — начинив дива (Номис, 1864, № 7572); Дитина одвернулася і начинила репету (Панас Мирний, IV, 1955, 49).
2. Зробити ким-, чим-небудь. Як же.. громада зібралася на пораду, кого начинити сотником, то всі ув один голос і гукнули: — А кому ж буть? Уласовичу, Забрьощенку (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 153).