НАЧЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до начепити, їх [грона винограду] стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров’ячі та кінські черепи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278);
// начеплено, безос. присудк. сл. На шапці в Петьки начеплено навскоси червону стрічку (Юрій Яновський, II, 1954, 42).
НАЧЕПЛЕНИЙ
Тлумачення слова