НАЧЕБТО

НАЧЕБТО, спол., част. Те саме, що неначе. По обличчю Олексія промайнуло, начебто тінь, незадоволення (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 89); Кількох прізвищ зовсім не назвали, начебто їх і не існувало (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 29); Кажуть, начебто араби перші вміли робити дзиґарі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 7); Тарас дивився на Остапа такий здивований, начебто це був і не Остап зовсім (Олександр Довженко, I, 1958, 218); Все начебто зроблено вже (Андрій Головко, II, 1957, 507); Мар’яна хотіла начебто сказати щось ущипливе, та, видно, стрималася (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 31).