НАЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до начавити. Коли влітку приїздили з міста у степ паничі, тоді вони, розгулявшись, наливали ці басейни [для купання] не водою, а справжнісіньким вином, начавленим з винограду (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 48).
НАЧАВЛЕНИЙ
Тлумачення слова