НАЧА́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Старший. Іул.. Як війська ватажок начальний Про все дрібненько розказав (Іван Котляревський, I, 1952, 261); Висока і свіжа гостинна зала могла вмістити мало не всіх начальних дружинників землі Сіверянської (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 123);
// Головний. У дверях начальної вежі, що виходила на перший поверх, з’явився воєвода (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 498).
НАЧАЛЬНИЙ
Тлумачення слова