НАБИ́ВКА, и, жін.
1. Дія за значенням набивати 1, 3:
// Створення чогось щільним стисканням, збиванням. Для набивки [глинобитних] стін готують напівсуху суміш з суглинку і солом’яної січки завдовжки 3—5 сантиметрів (Колгоспник України, 4, 1958, 14).
2. Те, чим набивають що-небудь. З лавсану роблять пухку набивку для подушок (Наука і життя, 2, 1967, 46).