НАБУТИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набути1. — О царю, твій гонець жорстокий був і строгий! Не дав мені добро набутеє продать (Іван Франко, XIII, 1954, 353); Всі знання, набуті за двадцять років роботи, знайшли в цьому фільмі [«Щорс»] своє повне відображення (Олександр Довженко, I, 1958, 26).
НАБУТИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набути2.