НАБУТТЯ́, я, сер. Дія за значенням набути, набувати1 1, 2. Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану «господарську» підготовку (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 76); Широке впровадження комплексної механізації ферм і набуття тваринниками високої кваліфікації сприятиме підвищенню продуктивності праці (Радянська Україна, 30.I 1962, 2).
НАБУТТЯ
Тлумачення слова