НАБУРМО́СЕНИЙ, а, е, розм. Те саме, що насуплений 2. Сержант Кравцов був сердитий і набурмосений (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 93); Лукія зупиняється біля набурмосених переселенок, виходить до них, намагаючись розгадати, чим вони на цей раз розлючені (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 89); * Образно. Коли опритомнів [Василь], то побачив над головою ранкове набурмосене небо (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 84).
НАБУРМОСЕНИЙ
Тлумачення слова