НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАБУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
1. Надуватися, розпускати крила.
2. перен. Пишаючись, надимаючись, прибирати зарозумілого, гордовитого вигляду. Парубок аж набундючився, пишаючись собою, і з гордою усмішкою на устах повертає з вулиці на вулицю (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 550); Мелітару, побачивши у дверях Ранеску, набундючився (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 104).