НА́БРІД, роду, чол., збірн., зневажл. Нікчемні, шкідливі для суспільства люди, які випадково зібралися разом. З усього цього різношерстого, безпринципного наброду Троцький почав збивати проти більшовиків, проти Леніна антипартійний блок (Ленін, Коротка біографія, 1955, 113); Раніш мовби й не помічала, скільки серед тих, хто її оточує, всякого наброду — то невдоволених розверсткою хутірських синків, то колишніх стражників та тюремних наглядачів (Олесь Гончар, II, 1959, 263).
НАБРІД
Тлумачення слова