НАБРЕ́ЗКЛИЙ, НАБРЕ́СКЛИЙ, а, е, діал.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до набрезкнути, набрескнути.
2. у знач. прикм. Опухлий, набряклий, з в’ялою, обвислою шкірою. Дрібні сльози розплилися по її набресклому, восковому лицю (Марко Черемшина, Тв., 1960, 39).
НАБРЕЗКЛИЙ
Тлумачення слова