НАБРЕХАТИСЯ, ешуся, ешешся, док.
1. розм. Досхочу, багато побрехати (про людей). Оттак зависливії [заздрісні] люди (вони є всюди!): Якщо завидно їм — куди! Брехати, мов собаки стануть… А ти собі іди та йди: Набрешуться та й перестануть (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 47).
2. Досхочу, багато погавкати (дро собак).