НАБО́ЖНИЙ, а, е. Який вірить у бога і старанно виконує всі релігійні обряди. Вже думали, чи не налагодилась княгівна [князівна] до кляштору, бо дуже була набожна (Олекса Стороженко, I, 1957, 368); Матері Левко не любив. Була вона якась безпомічна, боязлива, тиха і дуже набожна (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 61);
// Власт. релігійній людині. Він з набожною обережністю тримав папірець за самий кутик, наче боявся стерти написані на ньому літери (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 131).
НАБОЖНИЙ
Тлумачення слова