НАБО́КУВАТИЙ, а, е, розм.
1. Нахилений на один бік. — Я й бачила, як вона спиняла якусь машину, тоді з шофером щось на неї стягала.. Ген-ген аж під отим набокуватим кущиком (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 271).
2. Опуклий з одного боку. Набокувате яблуко.