НА́БІЛО, присл. Начисто, остаточно. Сам управляющий [управитель] поспіхом переписував конторські книги набіло та, знаючи добре, чия кішка сало з’їла, заздалегідь збирався тікати (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 65); Волокно [льону] на колесах Санталова обробляється начорно і набіло [при тіпанні] (Технічні культури, 1956, 119).
НАБІЛО
Тлумачення слова