НАБІ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до набігти 1, 2, 4, 8—10. З стежки він звернув — усі рушили слідом за ним.., ступаючи інколи в воду і замокаючи до колін у набіглій хвилі прибою (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 28); Стара Ганна, випроставшись та глибоко зітхнувши, .. посміхнулася крізь набіглі на очі сльози… (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 128).
Набіглий кров’ю — налитий кров’ю. Ті, що йшли.. виглядали, як виняті з окропу, з набіглими кров’ю очима і осмаленими та червоними лицями (Іван Франко, III, 1950, 187).
НАБІГЛИЙ
Тлумачення слова