НАБІ́ГАНИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до набігати. Цікаво, що зараз сниться хлоп’яті, яким своїм за день набіганим радощам так мрійливо усміхається воно? (Олесь Гончар, II, 1959, 144).
2. у знач. прикм. Який набігався. Валентин ще здаля впізнав у царині голову колгоспу. Спочатку навіть осміхнувся, сон таки зломив набіганого голову (Іван Ле, В снопі.., 1960, 51).