НАБІ́Г, у, чол. Раптовий напад, короткочасне вторгнення і спустошення певної території. Більшість полонених, захоплених під час набігів, скіфи продавали грецьким работорговцям (Історія стародавнього світу, 1957, 95); Отої ночі перед набігом козацьким на село.. майже всеньку ніч і гибіла [Катря] надворі, все прислухаючись (Андрій Головко, II, 1957, 369).
НАБІГ
Тлумачення слова