НАБІДИ́ТИСЯ, джуся, дишся, док., діал. Набідуватися. Наробилася [мати] коло мене, набідилася (Василь Стефаник, III, 1954, 201); — Ех, оце ж і я набідився так й жінка з дітьми дома нагорювалися та набідилися без хліба (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 14).
НАБІДИТИСЯ
Тлумачення слова