НАБГА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Нам’яти, наробити жмутків із чого-небудь.
2. Жужмом напхати, наскладати чогось у що-небудь. Набгали мішок конопель набгом (Словник Грінченка).
3. Поступово зібрати, надбати. — І навіщо ви отаку силу книжок набгали? — звернувся до мене пан становий (Панас Мирний, IV, 1955, 371); — Антоніно Павлівно! Я не стану вам говорити компліментів, бо скільки б я їх не набгав, усі будуть непридатні (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 56).