НАБАГА́ТО, присл.
1. Значною мірою; дуже. [Кравченко:] Виходить, що я хоч і запізнилася набагато, а поговорити було про що (Захар Мороз, П’єси, 1959, 220).
2. з порівняльним ступенем присл. і прикм. Значно, багато. Повітря в горах дуже прозоре, отже, і видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині (Олесь Гончар, III, 1959, 114).