МИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. домити. І покої не мазані [у сотника], І сволок не митий, І челяді нема дома (Тарас Шевченко, II, 1963, 201); На Нелю вдарило запахом давно не митого людського тіла й поганого тютюну (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 441); Розривається серце за тим Одіссеєм розумним. Він-бо, нещасний, від любих далеко на хвилею митім Острові терпить біду (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 30).
♦ Мита хата, діал. — хата, стіни зрубу якої не вкриваються обмазкою, а залишаються в натуральному вигляді.
МИТИЙ
Тлумачення слова