МИТТЄ́ВИЙ, а, е, МИТТЬОВИ́Й, а, е.
1. Який триває, існує лише мить; короткочасний, скороминущий. Приходив [Мічурін] до неї [природи] вже не як узурпатор і воїн, який вимагав покори, а як.. мізерно дрібна її частка, скороминуща, майже миттєва в безупинному русі життя (Олександр Довженко, I, 1958, 498); Радісно і трохи аж тоскно стало дівчині від цієї миттєвої зустрічі з 4 капітаном (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 182).
2. Який має відбутися, статися швидко, раптово. У практиці польотів на сучасному винищувачі неминучі гострі ситуації, які вимагають миттєвого з’ясування причин їх появи і блискавичної реакції (Радянська Україна, 12.VIII 1961, 1).