МИ́ТНИК, а, чол. Службовець, який збирає мито. Заробляли не тільки воєводи, митники, крамарі й міняйли, але й човнярі, шинкарі й усі, хто давав подорожнім притулок (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 166); З торгових податків особливо слід відзначити мито, яке збиралось на користь князя за провіз товарів. Для цього, згідно з «Руською Правдою», існували спеціальні урядовці-митники (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 480).
МИТНИК
Тлумачення слова