МИ́ТЕЛЬ, мителю і митлю, чол., діал. Тепла лужна вода для миття або прання. Наварять митлю, голову їй [Парасці] змиють, сорочку чисту надінуть, приберуть її (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 115); В суботу ввечері Нимидора помила миски й ложки, змила добре мителем з лугу голову (Нечуй-Левицький, II, 1956, 177).
МИТЕЛЬ
Тлумачення слова