МИСТЕ́ЦЬ, тця, чол., заст. Те саме, що митець. Великий мистець був Менандр; ..під його руками каміння німе оживало і мармур неначе аж дихав, і мідь ворушилась, слонова кість і дерево всяке, і глина — усе воскресало у постатях дивних (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 163); Тільки що Христя намірилася стрибнути, а Кравченко ззаду так її і підхопив під руки, так і зніс на повозку, аж Христя усміхнулася. — О, та ви ж і мистець свого діла! — сказала вона (Панас Мирний, III, 1954, 317).
МИСТЕЦЬ
Тлумачення слова