МИ́СЛИМО. Присл. до мислимий;
// у знач. присудк. сл. [Настасія Юліанівна:] Ви мені скажіть: мислимо це — молода дівчина їде не куди-небудь, а в самий Мінськ до молодого мужчини (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 42); Сіверяни не гомоніли тепер, — кричали, обурювались і навіть погрожували. Бо хіба ж мислимо… Та й де це видано? Відколи існує земля Сіверянська у жоден князь не нехтував так думкою поселян (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 150).
МИСЛИМО
Тлумачення слова