МИСЛЬ, і, жін.
1. Те саме, що думка 2. Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? Де мислі слід — художньо-творчі томи? (Павло Грабовський, I, 1959, 155); Образи купчилися в його мислях, як мультиплікат кінокартини (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 353); Рости, живи — і знай, що людська мисль, Що людська творчість — це найбільша мука, Найбільша радість на планеті! (Максим Рильський, II, 1960, 103);
// Здатність мислити. Сімдесят п’ять… А яка ж гостра і незглибима мисль! Тож сьогодні, як і 55 років тому, .. лунають срібними передзвонами рядки Павла Тичини: «Молодий я, молодий, повний сили і одваги» (Знання та праця, 1, 1966, 1).
♦ В мислі; У мислях; На мислі — в думках. Ой, скажи, ой, скажи, серце, дівчино, А що в тебе на мислі (Українські народні ліричні пісні, 1958, 175); Не було дівчатам вгаву: Чайченко — як на мислі, як на язиці; далі вже так стало, що тільки й мови, що про його (Марко Вовчок, I, 1955, 189); В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати (Леся Українка, I, 1951, 97); Давид задумався. Може, в мислі стала перед ним постать дівчини з великими темними й сумними очима (Андрій Головко, II, 1957, 136); Літати (летіти, блукати) мислю — думати, мріяти про що-небудь. В сій думці смутно походжая І мислю бог зна де літая, Під носом бачить [Еней] коровод (Іван Котляревський, I, 1952, 253); Бачив птиці політ у весняній, розгонистій хмарі, З нею мислю летів, з нею жив, наче з другом у парі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 248); Мати на мислі (в мислі) — думати про кого-, що-небудь. Дуже се мало, що я роблю, і я думаю, що навряд чи я скінчу коли хоч половину того, що маю на мислі (Леся Українка, V, 1956, 63).
2. Те саме, що думка 1. Да вже пан Хмельницький добрі мислі собі мав (Думи та історичні пісні, 1941, 103); Олдріджеве лице й руки допомагали йому — майже без слів викладати потрібну мисль (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 306); Найбільшою радістю для мене було усвідомлення того, що моя мисль знаходить відгук, є стимулом до роботи самостійної думки моїх молодших товаришів-учнів (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 18).
3. Те, чим заповнена свідомість; думка (у 3 знач.). Усе вона шиє та вишиває, усе за ділом, усе тож в якихсь мислях… (Марко Вовчок, I, 1955, 194); Розійдіться, журні мислі; Не туманьте мого чола! (Павло Грабовський, I, 1959, 378); О тиха пристане робочого стола, Де ще на якорах дрімають вірні рими, Де мислі щоглами підносяться стрункими, Струмують образи, як понадводна мла! (Максим Рильський, II, 1960, 18).
4. тільки одн. Система переконань, поглядів, уявлень; світогляд. Нам треба творити мистецтво, що несло б у собі високу, передову мисль (Олександр Довженко, III, 1960, 8); Вони [Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов] ніби знаменують сходи, якими йшла вперед і вгору революційно-демократична мисль Росії (Максим Рильський, III, 1956, 10); Для того, хто хотів би обізнатися з рівнем перекладацької мислі і з станом перекладацької справи на Україні, досить було б прослухати нараду перекладачів (Олексій Кундзіч, Діези.., 1956, 52); До вершин передової мислі свого часу Шевченко піднісся, підтримуваний і підбадьорюваний передовими російськими людьми (Радянська Україна, 5.I 1954, 2).
♦ До мислі бути (припадати, припасти, підходити, підійти і т. ін.) — подобатися, бути бажаним, приємним для когось. Було б не сватати, коли не до мислі (Павло Чубинський, V, 1874, 620); [Тетяна:] Помічаю я, що ти йому неабияк до мислі припала (Марко Кропивницький, IV, 1959, 280).