МИСЛІТЕ

МИСЛІ́ТЕ, невідм., сер., заст. Назва букви «м» у слов’яно-руській азбуці.  * Образно. Звичаю Козацького наберешся, Та побачиш світа, Не такого, як у бурсі, А живі мисліте З товариством прочитаєш (Тарас Шевченко, II, 1963, 331).
♦ Писати (виписувати) мисліте, жарт. — іти нетвердою ходою, зигзагами (про п’яного). Мисліте по землі писав [Еней], 3 нудьги охляв і ізнемігся (Іван Котляревський, I, 1952, 92); Піп, поспішаючи за ними, писав мисліте і щось розмовляв сам з собою (Панас Мирний, III, 1954, 197).