МИ́РТОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до мирт. Миртове дерево;
// Зробл. з гілок мирта. Старший дружба з миртовим вінком на полумиску, застеленим великою, квітчастою тонкою хусткою, вступив у сіни й застукав тричі в двері світлиці, де була панна молода (Осип Маковей, Вибр., 1954, 212).
2. у знач. ім. миртові, вих, мн. Родина дерев і кущів (переважно вічнозелених), багатих на ефірну олію, до якої входять мирт, евкаліпт, гвоздичне дерево та ін.