МИРІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням миритися
1. Перекажу немудру мову Отця чи дядька-старика, 3 дівчатком зустріч юнакову.., Розлуку, радісне миріння (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 74). і МИРКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Незрозуміло говорити; незадоволено бурчати. Миркав, миркав коло нього голова з писарем, та бачать, що ні в чім до нього присікатись, так і відпустили (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 130); У землянці було жарко. Поруч хропів Сагайда, він весь пашів і, миркаючи уві сні, щоразу закидав на Черниша важку, гарячу руку (Олесь Гончар, III, 1959, 25).
2. заст. Жебракувати. Дітки миркають без свитки й постолів, Канючать хліба шмат під вікнами з торбами… (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 128); Чоловік.. розіп’ється, попропивається, попід плотами валяється, а жінка з діточками пішли попідвіконню миркати (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 123).