МИНАТИСЯ, ається, недок., МИНУТИСЯ, неться, док.
1. Те саме, що минати 3. Час іде, минається (Марко Вовчок, I, 1955, 206); Минулися тії роки, що розпирали пироги боки (Номис, 1864, № 681); Вона почувала всією своєю душею, що минулося її щастя, що не побачить вона села рідного, лук квітчастих, гаїв зелених (Борис Грінченко, I, 1963, 436); Минулася буря — і сонце засяло, Веселка всміхнулась в ясних небесах (Максим Рильський, I, 1960, 86);
// безос. Що то молодії літа! Було се колись і з нами! Ех! та минулося! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 239); Люди притихли в звичній німій напрузі. Чи, може, минеться без бою? (Олесь Гончар, III, 1959, 447).
♦ Минулася котові масниця (масничка) див. масниця і масничка; Не минатися (не минутися) марно (безслідно, даром і т. ін.) — те саме, що не минати (не минути) марно (безслідно, даром і т. ін.) (див. минати). Страйки 1895—1896 років не минулися марно (Ленін, 2, 1948, 106).
2. перен., кому і без додатка. Не зачіпати кого-небудь (переважно про тяжкі випробування); проходити безслідно для кого-небудь. Так миналися ті уїдливі жарти, аж поки Чіпка під товариську гульню не подарував Грицькові ста рублів грошей — на хрещеника (Панас Мирний, II, 1954, 290); В картині О. Бубнова «Тарас Бульба», наче в дзеркалі, видно, як не минається даром навіть талановитим художникам нехтування яскравою типізацією (Олександр Довженко, III, 1960, 105); Що у людях ведеться, то й нам не минеться (Номис, 1864, № 10773); В очі діда Дуная затікає сум, а в грудях підмерзають останні клапті надій, що все якось минеться (Михайло Стельмах, I, 1962, 382);
// безос. Коли розходився Степан, то тоді вже й богові не миналося (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 34); Знаю, що так не минеться — буде [Мотря] гарикати під дверима, буде витівати, поки не зволоче мене з ліжка (Степан Васильченко, II, 1959, 266); Вони знов узялися за своє? Гадають, що й цього разу їм минеться? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 33).
3. тільки недок. Те саме, що минати 4. Ось минається Петрівка і Купало настає (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 242); Літо веселе, співоче минається (Максим Рильський, I, 1960, 102).
4. діал. Зустрічатися на дорозі і залишатися позаду. Ліси миналися, села.. оберталися, і міста мертві ліниво проходили (Василь Стефаник, III, 1954, 45); Поляна минулася, почався знов ліс (Іван Франко, III, 1950, 86).
5. діал. Витрачатися (у 3 знач.). Пиятика така, що всі ті гроші там на місці мусять минутися (Іван Франко, IV, 1950, 9); Харчі минулися, довелося жити лісними ягодами (Мирослав Ірчан, II, 1958, 186).
6. діал. Помирати. Нараз чує [Степан], як коло нього вибухає плачем дружина.. І він трохи не минався з жалю (Антін Крушельницький, Буденний хліб, 1960, 43); — Я стратив пам’ять.. Думалось, що зомлію, що минуся в тій хвилі (Іван Франко, IV, 1950, 294).