МИМОЛІ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що короткочасний. Можна було мріяти хіба що про випадкову зустріч, мимолітне стискання рук (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 37); Іван Семенович дивився на вродливе лице господині і думав, що складне життя все-таки залишило на ньому свої сліди. Вони виявлялися у несміливій, ніби мимолітній посмішці і в тому, як трепетали під час розмови ніздрі рівного носа (Вадим Собко, Справа.., 1959, 35).
МИМОЛІТНИЙ
Тлумачення слова