МИЛОСТИВО. Присл. до милостивий. — Треба буде прохати Наталю, щоб вона, Яша, трохи повчила тебе історії там… географії, — милостиво розмовляє вона з Яковом (Степан Васильченко, II, 1959, 59); На Беєвій горі його наздогнав Прокіп Тетеря, що їхав дрожками в район, і милостиво, хоч і з деякою понурістю, дозволив і старому під’їхати разом із ним до району (Григорій Тютюнник, Вир, 1962, 92); * Образно. Смерть досі милостиво обминала і восьму й другу камери (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 174).
МИЛОСТИВО
Тлумачення слова