МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ, вця, чол., заст. Благодійник (у 1 знач.). — Славний ти хазяїн, то треба вбити тебе.. І вбив би [бандит], та жінка кинулась йому в ноги, називаючи його милостивцем і синочком (Михайло Стельмах, II, 1962, 42).
МИЛОСТИВЕЦЬ
Тлумачення слова