МИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до мило1. Вже в Цюріху ми спостерігали високий рівень санітарії і гігієни — і тепла вода в умивальнику, і мильний порошок, який сиплеться вам на руки, коли ви натиснете відповідну кнопку, й бездоганно чисті індивідуальні рушнички-серветки (Любомир Дмитерко, Там, де сяє.., 1957, 26);
// Власт. милу. Мильний запах;
// Утворений з розчиненого у воді мила. Берник сидів за столом і ретельно голився перед маленьким люстерком. Під густим мильним шумом сховалися зморшки, і від цього він здавався зовсім ще молодим (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 195); У млині, наче мильна піна, плавала крупчатка (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 66); — У кого серце, як мильна бульбашка, то з таким не навоюєшся (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 229).
♦ Лопатися (лопнути), як (мов, наче і т. ін.) мильна банька (бульбашка) — зазнавати краху (про що-небудь необґрунтоване, необдумане). Винаходжуючи різні заходи та ремесла, він, правда, часто терпів аварії, і будова валилася, окутуючи майстра безплідним пилом, або лопалась, мов мильні бульбашки, бо споруди ці швець фундаментував на піску (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 40); Мильна бульбашка див. бульбашка.
2. Який піниться, наче мило при терті у воді. В Середземному морі є острів Килюгоз, в ґрунті якогі міститься мильна глина (Наука і життя, 4, 1962, 33).
▲ Мильний корінь — народна назва коренів деяких рослин родини гвоздикових, що містять органічну речовину — сапонін, розчин якого дає піну.
3. заст. Темно-сірий. — Не знаю, чи синього сукна узяти, чи хоч і сірого, та тільки доброго, мильного (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 475).