МИ́ЙКА, и, жін.
1. Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь. На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64).
2. Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають. Мийки, ванни, умивальники, крани, сифони, змивні бачки — все це згодом виготовлятимуть з пластмас (Наука і життя, 11, 1964, 27); — З нього [бункера] ковші забиратимуть брудну картоплю.., подаватимуть на цю ось мийку… (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 246); Лабораторна мийка.