МИГТЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до мигтіти;
// у знач. прикм. Який блискає. Крізь віконце було видно, як чорне бескеття хмар раз у раз оперізувалось мигтючими поясами блискавиць (Олесь Донченко, VI, 1957, 299); Здавалось їй чомусь, що далі буде щось любе, ясне — таке, як ця роса мигтюча, як те сонечко праведне тепле (Борис Грінченко, II, 1963, 438).
МИГТЮЧИЙ
Тлумачення слова