МИГДАЛЕ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до мигдаль. Вони нервово продовжували розмову, час од часу лузаючи мигдалеві горішки (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 74); Мигдалеве дерево;
// Власт. мигдалю. Берізка — бур’ян з чудесними мигдалевого запаху квітами (Максим Рильський, III, 1956, 414);
// Який складається з дерев мигдалю. Мигдалевий гай;
// Який добувають з мигдалю. Мигдалеве масло;
// Вигот. з мигдалю, з мигдалем. Мигдалеве молоко; Мигдалеві тістечка.
2. у знач. ім. мигдалеві, вих, мн. Підродина рослин родини розоцвітих, куди входять мигдаль, вишня, слива та ін. [На Капрі] цілі ліси маслин, солодких каштанів.. Опріч того мигдалеві (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 332).
3. Те саме, що мигдалевидний. До неї засміялася русява голівка з мигдалевими очима (Петро Панч, II, 1956, 491).
4. Схожий кольором на цвіт мигдалю; ніжно-рожевий. Чорне море засвітилось усіма своїми барвами, кинуло мигдалевий відтінок на пасмо Кримських гір (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 71).