МУЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. Грати на якомусь інструменті, розважатися музикою. Музичить треба — от і діло, Коли хотіли знать! (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 161); — Я святкую день своїх уродин і щастя — і влаштовую вечір. Ціль його: музичити, бути щасливою (Ольга Кобилянська, III, 1956, 384).
2. перен. Видавати звуки, схожі на музику. Музичить десь за плотом на стерниці цвіркун (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 23).