МУЖИ́ЧИЙ, а, е, дорев., розм. Те саме, що мужицький. — Мужича правда єсть колюча, А панська на всі боки гнуча (Іван Котляревський, I, 1952, 274); [Максим:] Оця рука трохи на мужичу скидається, кістлява та в пухирях (Марко Кропивницький, I, 1958, 393).
МУЖИЧИЙ
Тлумачення слова