МУЖИЧА́, ати, сер., дорев., розм. Дитя мужика (у 1 знач.). Це сіни, а он і двері у хату… Там її син… його [панича] син… паненя, а не мужича… (Панас Мирний, IV, 1955, 57); Дядькові не подобалось, що хлопець водиться з мужичатами, навчивсь по-мужичому говорити (Борис Грінченко, II, 1963, 11).
МУЖИЧА
Тлумачення слова