МУТИ́ТИ, мучу, мутиш, недок., перех., розм. Те саме, що каламутити. Баране, не мути води вовкові! (Номис, 1864, № 1100); [Годвінсон:] Лукавий чоловік. Мутив громаду (Леся Українка, III, 1952, 27); Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Несторові (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 76).
МУТИТИ
Тлумачення слова